Колись, в кінці XIX століття, фотографію сприймали як потенційну «вбивцю» живопису, так як в перші роки свого існування фотографія відібрала у образотворчого мистецтва одну з основних його функцій - документальну фіксацію дійсності, і перш за все парадний портрет. Але ситуацію врятували представники нового живописного напрямку - імпресіоністи, які усвідомили, що мають перед фотографами одна незаперечна на той момент перевага. Як відомо, перші фотоапарати були дуже громіздкі і вимагали скрупульозної підготовки перед знімком. Художнику ж, щоб вловити «impression» ( «враження»), часом досить було зробити лише невеликий малюнок - і зафіксувати пропливає облако.Со часом фотоапарати еволюціонували, стали більш «оперативні», але живопис вже пішла іншим шляхом: почала зображати то, що не породжує реальна дійсність. Так виникли кубізм, супрематизм, концептуалізм.Но і фотомистецтво, відірвавшись від дійсності на користь ірреального, не залишилося в боргу: активно стала використовувати монтаж, колаж, «фотозбільшення». Таким чином, тепер фотограф може обрати два шляхи: неореалізм - гіпертрофовано реальна людина в гіпертрофовано реальних обставин і різного роду, якщо можна так сказати, концептуальний імпресіонізм - унікальна людина в неповторних обстоятельствах.Вот так художня дійсність згодом розмежувала творчі поля, де всім вистачило місця - і живопису, і фотографії. Фотогалерея Всього | 4 фото